###Від Хуанде до Мирона. Тактичний аналіз матчу Дніпро vs Копенгаген ###

Столе Сольбаккен відштовхується від класичного розташування «4-4-2», хоча на гру проти «Дніпра» наставник не виставив двох чистих форвардів – Корнеліуса та Де Ріддера, як це було у попередніх матчах «Левів», та все ж у парі з Корнеліусом працював на вістрі Йоргенсен. Здебільшого Йоргенсен виконує функції лівого півзахисника, з зміщенням до середини, відкриваючи простір під підключення до атак Бенгтссона. Цього разу лівий півзахисник Кадрії працював чітко по флангу, дуже низько повертаючись у захист, як і Аманква на протилежному правому крилі. В середині - дві «шістки», зорієнтовані на захист, - Амарті і Ділейні. Тут теж була зміна, замість Туту, що грав у попередніх матчах, вийшов Ділейні, але навіть з Туту, який позиціонується як гравець більш атакуючого плану, система гри Сольбаккена побудована на двох «шостих» номерах у центрі поля.

Чіткі лінії при роботі без м'яча, з досить високою лінією захисту, хоча і з поганим контролем відстані між лінією півзахисників і захисників. Там майже постійно була зона, але довести туди м'яч через короткий пас дніпропетровці не могли. Побудова захисту без високого пресингу, але досить компактно за виключенням зони між півзахисниками і захисниками, дозволяли данцям контролювати територію у перших 30 хвилин матчу, зустрічаючи господарів поля на межі другої та третьої зони поля. Організований захист у міру власних можливостей, які є обмеженими індивідуальними якостями виконавців. Та все ж руху без м'яча і тиску у середині було достатньо, маємо говорити, що Столе Сольбаккен по 30 хвилин кожного з таймів перегравав Маркевича. Поступаючись в індивідуальних якостях виконавців, тактика «Копенгагена» працювала краще.

Мирон Маркевич, як і у попередньому матчі проти донецького «Металурга» використовував систему гри «4-4-2», з відтягнутим форвардом Селезньовим під Калінічем. Фактично тактична схема «4-2-3-1» є продовженням «4-4-2». Так чи інакше, «Дніпро» намагається вести цю перебудову, особливо по перерві з проведеними замінами, знову ж таки, як і у матчі проти «Металурга», дніпропетровці від здвоєного центру нападу перейшли до класичного розташування «4-2-3-1».

Рамоса у грі «Дніпра» вже стало значно менше, але Маркевича ще не видно

Іншими словами, Мирон Богданович поступово відмовляється від «конспектів» Хуанде Рамоса починаючи змінювати команду під себе. Забігаючи наперед, можна сказати, що Рамоса у грі «Дніпра» вже стало значно менше, але Маркевича ще не видно. Скільки часу забере цей процес, сказати важко, тим паче, що і сам наставник говорить про проблему з виконавцями. У міжсезонні були Ротань і Стрініч, тут, можливо, позиція Івана є навіть більш вагомою для Маркевича, адже це можливість активно грати флангами, - зараз його зону вимушено закриває Федецький. Артем грає як інвертований захисник, але без виконання функцій інвертованого захисника, він не звужує гру у атаках, а має підключатись до них на швидкості витримуючи ширину. Проте, ліва нога Артема не дозволяє йому працювати з м'ячем на швидкості. Приміром два кроса до перерви, один з статичного положення, один скидка на Селезньова – це, звичайно, був кращий момент дніпропетровців. Але у сумі тиску, який може надавати крайній захисник у атаках, як це робили, наприклад, Азеведо, Віл'-ягра, Ксьонз у «Металісті», не бачимо.

Формації команд

Низьке розташування Федецького у початковій фазі розвитку атаки зменшувало кількість гравців групи нападу, з поділом п'ять на п'ять у кращому випадку, чого проти «Копенгагена» було не достатньо. Побудова гри «4-4-2» від гостей загалом дозволяє створювати кількісну перевагу на власній половині поля, розбиваючись на трикутники у захисті. По правому краю захисту здвоєний фланг від – Тома Геглі і Аманкви плюс один з двійки шостих номерів. Пасивна гра Федецького, яка продиктована його індивідуальними можливостями, а саме - відсутністю швидкісної роботи з м'ячем по флангу, не надавала підтримки Коноплянці. Фактично для Євгена утворювались ситуації один проти двох або один проти трьох. Навіть у цих умовах Коноплянка був рушійною силою дніпропетровців, його індивідуальні дії дозволяли створювати собі позиції і зони для ударів по воротах. Але при звуженнях Євгена у середину Артем не встигав закрити зону у нападі. Двічі, коли він це зробив, і виникали небезпечні моменти. Питання у тому, що при достатньо хорошій організації захисту данці мали проблеми і з простором між лініями захисту, і з покриттям простору по флангах, інша річ, що «Дніпро» цим дуже погано користався.

В середині поля в Маркевича грала зв'язка Политіло - Канкава. Цього разу Джаба виконував звичні для себе функції - він рухом вперед звільняв простір під Политіло, а при втратах м'яча високо розпочинав пресинг суперника. Але загальна проблема, що була окреслена у попередній грі, а саме - рух м'яча між лініями команди – залишилась. Немає руху м'яча, тобто вимушено більшість атак будується через довгий пас з власної половині поля, у кращому випадку - з другої зони футбольного поля.

Такий підхід до побудови позиційних атак був і у Рамоса, але в іспанського спеціаліста під довгі передачі була вибудована гра. Зозуля попереду нав'язував боротьбу, а трійка Коноплянка, Селезньов, Джуліано чи Матеус виходили у зону підбору. Можна програти, скажімо 9 з 10 верхових єдиноборств, але при цьому виграти 9 з 10 підборів. В середньому Роман вигравав біля 30% єдиноборств, але рух групи атакуючих гравців у зону підбору дозволяв розвивати атаки на швидкості, одразу з підбором м'яча у третій зоні поля. При Маркевичі ці передачі вже зпрямовані у вільні зоні, тут немає боротьби за підбір, необхідно випередити суперника. Виникає залежність як від руху партнерів на звільнення певної зони, так і від якості передач. Зі звільненням зон «Дніпро» справлявся, але якість передач залишала бажати кращого.

Йде зміна у русі виконавців, від створення чисельної переваги на певній ділянці поля для нав'язування боротьби за підбір, до відволікання суперника, щоб звільнити зону - при побудові атак через довгі передачі. Проблеми з рухом Маркевич вирішував заміною Канкави на Кравченко і Селезньова на Бруно Гаму. Якщо Джаба – це створення тиску і пресинг, то Кравченко мав налагодити зв'язок ланок команди через короткий пас, у цьому поєднанні він міг змінюватись позиціями з Политілом. Гама у якості класичної «десятки» - маневр по ширині поля, в основному на фланги для створення двійок з Коноплянкою чи Матеусом. Тут маємо сказати, що і Лео Матос погано підтримував атаку, тому Матеус до виходу Гами, отримував ситуації один проти двох, як і Коноплянка на протилежному краю.

Позірна перевага «Дніпра» складалась з двох причин. Хороший пресинг, особливо у останні 15 хвилин першого тайму, була хороша реакція на втрату м'яча з миттєвим високим пресингом. Це працювало, адже дніпропетровцям було зручно вести пресинг у власних зонах: Канкава - на Ділейні, Политіло - на Амарті або навпаки в залежності від зони дій опонентів, по флангу Коноплянка – Геглі і Матеус – Бенгтссон і так далі. І в останніх 15 хвилин матчу, коли поява Гами дозволяла працювати у двійках, а іноді у трійках з Кравченком чи Политілом, або рух Гами у край відволікав когось з двійки шостих номерів і звільняв зону під зміщення Коноплянки. Проте, 30 хвилин хорошого футболу виявилось не достатньо, щоб виграти цей матч.

Статистика

Підсумки

Якщо ми подивимось на загальну вартість (звичайно, умовну) підопічних Сольбаккена то побачимо, що вона у тричі поступається вартості підопічних Маркевича. Уявимо зворотну ситуацію, команди, вартість виконавців яких у тричі більша «Дніпра» - це мадридський «Атлетико», «Рома», чи «Борусія» Дортмунд, у суперництві з такими колективами, ми не можемо вимагати будь-що здобути результат, а от проти «Копенгагена» маємо повне право.

Звичайно вартість виконавців ще не гарантує результату, але вона має буде підкріплена якістю гри, іншими словами - «Дніпро» зобов'язаний створювати більше проблем «Копенгагену», тоді ці цифри будуть виправданими. І тут ми можемо пригадати та знайти виправдання: відсутність Ротаня, Стрініча etc. Та все ж якість гри повинна бути кращою і за цих умов. Нам лише залишається зачекати матчу-відповіді, чи, можливо, наступних матчів, коли перебудова від Рамоса до Маркевича буде завершена, наразі запитань більше, ніж відповідей, хоча, можливо, так і має бути, коли команда перебуває у процесі перебудови...-